![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
в ближайшее время мир охватит пандемия слоновьего насморка из Африки,
ежиного поноса и муравьиного триппера из России. Особую тревогу
эпидемиологов вызывает угроза распространения австралийских штаммов
утконосьей шизофрении и кенгуриного геморроя. Но самым опасным вирусом
ученые считают козлиную импотенцию, которая хоть и не является
смертельным заболеванием, грозит человечеству полным вымиранием.
Вслед за птичьим гриппом нас ожидают такие страшные заболевания, как
тараканья краснуха, кошачий насморк, собачий сколиоз и слоновья диарея.
Угроза хомячкового сифилиса сильна, как никогда прежде.
Взято вон там:
http://udgin2005.livejournal.com/15
Ось, шо з цього вийшло...
Авария на Чернобыльской АЭС - распад СССР / Авария на Саяно-Шушенской ГЭС - ...
Не очень ми любим ходить на праздники по Крещатику, но сегодня пришлось съездить там рядом по работе. Заодно прогулялись семьей и сфотографировались...
UPDATE: Выложил несколько снимков на Picasa.
Вчера меня едва не хватил инфаркт... Получал от типографии тираж новой книжки - "Развитие Византийской литургии" Хуана Матеоса и Роберта Тафта... Так долго ждали, так все старались... с нетерпением надорвал пачку и схватил экземпляр... нет, не может быть, такого просто не бывает... Типография умудрилась НЕ напечатать имена авторов... Потерять что-то из PDF-файла - это невозможно, если только не специально... но это произошло. Плюс серьезный, критический брак на последней странице текстового блока.
Теперь - только перепечатывать... Иначе - позор. Но сколько это тянет за собой проблем - кто бы знал... После всех неудач последнего года, рождения нового издательства, новых надежд, основанных на упорном труде коллектива и миссионерском рвении... абсолютно неожиданный и очень тяжелый удар.
Кто только может - помолитесь, братья и сестры, - ибо после 6 лет постоянных творческих удач и столь же постоянных финансовых неудач (просто здорово кидают православные братья, не мелочатся) наши силы
Кому як, а до мене Великдень завітав з купою роботи...
Учора відкрили торгову точку на книжковому ринку "Петрівка". Спромоглися нарешті. Слава Богу!
Тепер нас потрібно шукати за координатами: 63-й ряд, місця 7-8. Це основна (стара) частина ринку, найближчий ряд до дальнього входу. Під вивіскою "ХРИСТИЯНСЬКА КНИГА".
Вирішили йти в народ, до людей,так би мовити; а не чекати, доки вони до нас прийдуть. І взагалі наше невеличке видавництво, точніше, видавнича група, увійшла у стадію докорінною трансформації. Почали з назви. Тепер ми зовемося не "Центр православної книги", а "QUO VADIS - Куди йдеш?" "Центр православної книги" продовжує існувати як магазин, ми з ним продовжуємо підтримувати партнерські стосунки, проте пора нам, як видавничому колективу, у самостійне плавання. Бути разом і під однією назвою (тим більше такою - зірковою) жодним чином більше не вийде. І взагалі світоглядно ми дуже різнимося. Ну дуже...
Назва вийшла, як на мою думку, дуже хороша. Місіонерська, екуменічна і взагалі... Та й журнал, що його випускали кілька років тому дехто з наших працівників, звався майже так само: "Камо грядєши".
Тепер потапивши на Петрівку, вбиваємо одним пострілом двох зайців. Сподіваємося мати чудовий шанс робити місіонерську справу, та й видавництву реалізація потрібна. Сам факт виникнення нашої точки є досить цікавим. Вийшло так, що одночасно ми відчули, що готові до такого кроку (визріли), і вперше за час існування ринку господав точки від неї відмовився. Та ще й від двох зразу. А до того можна було туди потрапити тільки через суборенду. Дорогувато було б...
Сьогодні був перший покупець. Останній примірник книги С. Франка (ще брюссельського видавництва "Жизнь с Богом") я віддав йому за символічну ціну)))
Петрівка - дуже непросте місце. Не думав, не гадав про деякі тутешні особливості. Що тут пиячать - знав; але що стільки... точніше, що постійно...!!! Наші сусіди завжди або з пивом, або з горілкою... Каже дехто, що тутешні генделики дають місцевим паханам стільки ж, скільки сам ринок (оренда).
До обіду ще так-сяк, а з обіду вже весело... Повний сервіс - дівчатка певної поведінки всюди ходять і стріляють поглядом. До нашого ряду, де висить наша вивіска з Хрестом Константина, не ходять. Вот, что Крест Животворящий творит! )))
http://orthodox-book.com/index.php?prod
http://orthodox-book.com/index.php?cate
Пройдя по этим ссылкам, можно помотреть на одну своеобразную новинку нашего издательства. А именно - перевод "Чашу жизни вкусите..." на украинский язык.
Очень хочется поздравить с этим событием авторов: о. Петра (Мещеринова) и Александра Боженова.
Этой небольшой книжицей мы возобновили нашу украиноязычную серию, над которой мы не работали вот уже 4 года. Не было бы счастья, да несчастье помогло. Кризис заставил обнаружить, что дома и печататься дешевле, да и давно пора регулярно думать об украиноязычном читателе.
Издание является плодом совместного труда верных УПЦ и УПЦ (КП); эту книгу и все наши последующие совместные издания мы решили посвятить уврачевания раскола в украинском православии.
Вобщем - отцу Петру и Александру - многая и благая лета! И если можно - побольше того же всем трудившимся над выходом книги в свет.)))
Початок акції було призначено на 8.30, проте через запізнення машини, що везла звукову техніку, та частково запізнення частини пікетуючих активна частина акції розпочалася приблизно годиною пізніше. Відбулося кілька виступів членів організації; після свого виступу Юрій Альмужний вручив представникам секретаріату наші вимоги. Зразу ж було отримано дипломатичну відповідь, мовляв, частину вимог можновладці можуть розглянути, інші ж не можуть бути виконані. Швидше за все, нам не варто чекати серйозних кроків назустріч, швидше за все побачимо/почуємо невдовзі чергові відговорки.
Від акції лишилися подвійні почуття. По-перше, звичайно дуже гірко було спостерігати нашу мізерну кількість - не більше 100 чоловік. Боляче за країну, за співвітчизників. Немає слів...
З іншого боку, немає жодних проявів апатії, проте є лише бажання й далі розбудовувати організацію, навчитися вести громадську діяльність по-сучасному, щоб врешті-решт перемогти. Перемога є неможливою без значного збільшення чисельного складу організації, а це, в свою чергу, є майже неможливим без сучасного рівня роботи організації.
Актив "Захисту" звертається з проханням до всіх, хто вважає себе членом організації, виявляти ініціативу та звертатися до координаторів особисто по телефону чи у відповідних темах з конкретними пропозиціями стосовно подальшої діяльності і, перш за все, з пропозиціями відносно свого особистого місця у спільній роботі.
Взято тут.
Лише в Києві більше 100 тисяч людей "сидять" на важких довгих кредитах, переважно у доларах. Переважна частина віддає останні копійки, лишаючи своїй родині мінімум на прожиття, з березня-квітня майже ніхто вже не зможе сплачувати, зважаючи особливо на те, що гривню знову опускають.
Я знаю, що рано чи пізно все нормалізується, все буде гаразд. Проте знаю і те, що більша частина моїх співвітчизників вийде на вулицю, на протест лише тоді, коли колір обличчя їхніх дітей зміниться з рожевого на жовтий, коли буде геть пусто у гаманцях та в холодильниках, коли з'їдять останній кілограм картоплі, привезений від батьків із села.
Добряче змерз сьогодні... Розумію, що нічого ще не починалось. Представники Нацбанку послали наших представників подалі. В принципі вони роблять за нас нашу роботу. Більшу частину роботи. Їх жадібності немає меж. Жодних меж. Вони не хочуть зрозуміти, що не принесе їм і тіні щастя награбоване таким чином багатство. Не хочуть зрозуміти, що доведений до відчаю народ цього разу таки може настромити їх на вила (не дай, Боже!).
Радий, що дехто з друзів відгукнувся на заклик у цьому ЖЖ і прийшов сьогодні. Спасибі вам!
Все ж таки сподіваюся, що нас з кожним днім буде дедалі більше під стінами Нацбанку та адміністрації президента.
Єдиний шанс не допустити до кровопролиття - це зібрати мільйон людей у центрі столиці. Потрібно змусити хоч трохи почати працювати ще цю владу! Бо наступна буде вести себе таким же чином. І звикнути до думки тиснути на владу не раз на 5 років (дарма), а за першої ж спроби антинародного діяння.
До зустрічі наступного разу! До зустрічі на мирних барикадах!
ПАМЯТИ 64-х РОССИЙСКИХ СОЛДАТУШЕК
МОГЛИ БЫ ЖИТЬ. ДЕТЕЙ РОЖАТЬ.
ЗА ЧТО УБИЛ ИХ ПУТИН Б..ЯДЬ?
ЗА МУСОР ИМПЕРСКИХ ИДЕЙ
ИХ ЖИЗНИ ПОГУБИЛ ЗЛОДЕЙ!
ПОГНАЛ ОН ИХ В ЧУЖОЙ ЗЕМЛЕ
ОСТАВИТЬ СВОЙ КРОВАВЫЙ СЛЕД.
И ПЛАТИТ БАКСЫ МАТЕРЯМ
ЗА МЕРТВЫХ ЧАД КРЕМЛЕВСКИЙ ХАМ.
и еще...
ТОВАРИЩ, ВЕРЬ, УЙДЕТ ОНА,
ПОРА РОССИЙСКОГО ФАШИЗМА,
РОССИЯ ВСПРЯНЕТ ОТО СНА
И НА ОБЛОМКАХ ПУТИНИЗМА
НАПИШУТ НАШИ ИМЕНА
Дуже прошу приходити самим, приводити друзів, знайомих, давати посилання у своїх ЖЖ та на інших форумах.
Все тільки починається, починається дуже важкий та надзвичайно важливий етап суспільного відродження в Україні - етап самоорганізації на місцях. Вочевидь, Помаранчева революція "зверху" провалилася. Революція "знизу" ще майже не починалася. Мужнє розпивання чаю та кави на Майдані взимку 2004 року я сюди не враховую - цього, як виявилося, було надто замало...
Нажаль, дуже рідко і не дуже мітко пишу до ЖЖ, проте цього разу хочу попросити вашої уваги.
Впевнений - ми, українці, маємо навчитися жити у демократичному суспільстві. У тому числі зрозуміти, що ми маємо створювати постійний, перманентний тиск на владу. Влада (знаходження у владі) калічить навідь святих, тому маємо допомагати можновладцям не стати монстрами-людожерами.
Придивімося до того, що робиться на Заході - перманентні акції, страйки. І не тільки під час кризи. - Маємо втелепати, що маємо не раз на сто років збиратися на Майдан, а моментально реагувати на будь-який злочин влади, на будь-який прояв антинародної політики. Так і тільки так!!!
Зараз усім дуже важко, і незрозуміло, з чого починати. Треба обрати одну мішень, одну мету і досягти її. Тож запрошую усіх, а не лише тих, хто постраждав, маючи валютні кредити, на акцію протесту, що проходитиме 23 лютого біля адміністрації президента о 15.00. Тільки серед киян щонайменше 100 тис. чоловік таких, що мають кредити у доларах чи євро. Загалом же по Україні - кілька мільйонів.
Якщо хтось приїде до Києва з іншого міста - моя родина готова розмістити в себе 2-3 людей.
Звичайно - боротьбу з кризою починати потрібно з себе; але вимагати до себе людського ставлення - то також "починати з себе".
Дуже прошу також розміщувати в себе в ЖЖ, на інших форумах посилання на повідомлення про акцію та на сайт http://zahyst.org.
Во второй раз проходила в Киеве христианская межконфессиональная выставка. При этом она впервые проходила вместе со светской выставкой.
Ничего так, продуктивно в миссионерском плане, в плане межконфессионального диалога. Только уж очень убыточно. )))
Місяць з невеличким хвостиком тому відкрили ми з товаришами новий книжковий магазин у Харкові. Біля самого кафедрального собору. До цього все йшло. Думали, готувалися, шукали приміщення, допоки Господь те приміщення не підніс нам під самий ніс.
Одночасно нас позбавили можливості брати участь у виставках-ярмарках, що їх проводила Харківське єпархіальне управління. Благовєрно-благочєстівой літератури в нас не було. Ні тобі про святого царя, ні про матінку-Росію, ні про жидо-масонів. Зате було повно книжок сучасних авторів на сучасну тематику. У тому числі - чималий асортимент ББІ (біблейсько-богословского інституту) та інших поважних видавництв. Іванових та Петрових там серед авторів мало. Тож місцеві радєтєлі дрєвлєго благочєстія продихнути нам не давали: зчиняли страшенний галас на виставках, що крейда сипалася зі стелі. Оні (тобто ми) католіков разних продают, православних увлєкают в єрєсі, в екумєнізм... В принципі, організатори нам дещо співчували, проте не захотіли на майбутнє головного болю для себе, тож вирішили за найкраще для себе нас виставити...
Далі буде...
